ЯК ВИХОВАТИ ДОБРУ ДИТИНУ 

   Нинішній час для досягнення щастя особливо потребує сильних особистостей. Сила їх у доброзичливості та вмінні контактувати з іншими людьми, у здатності програвати, не озлоблюючись, спостерігати за успіхом друзів, не заздрячи. Ця сила іншого ґатунку, ніж зло та агресія. Вона здатна принести дитині щастя. Не тиском і владою, не покаранням і страхом, а доброзичливою увагою до дитини та її проблем можна допомогти їй позбутися озлобленості та агресивності. Справді сильною особистістю є особистість відкрита, доброзичлива, добра.
   1.Любіть дитину. Не забувайте, що їй необхідна Ваша ласка: обіймайте, цілуйте, гладьте по голівці. Знаходьте радість у спілкуванні з дитиною.
   2. Безпосереднє спілкування з дорослими, приклад дорослих, наслідування їх – суттєвий фактор морального формування особистості.
   3.Значну роль відіграє вплив дорослих на адекватне ставлення дитини до недоброго та доброго,на формування правильних моральних оцінок.
   4.Критеріями для моральної оцінки є ті моральні норми, правила, які висувають дорослі до власних дітей.
  5. Діти виховуються не лише на добрих прикладах, а й на прикладі активного подолання поганого. Стимул пробуджує в дитині бажання здійснювати той вчинок, який від нього чекають дорослі. Тому не можна вважати моральним той вчинок, що здійснюється через боязнь покарання, через власну вигоду.
   6. Хай не буде жодного дня без прочитаної книжки.
   7. Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мовлення. Цікавтеся справами і проблемами дитини.
  8. Акцентуйте увагу на розумінні мотивів моральної поведінки, значенні ситуації самостійного морального вибору.
   9. Дозволяйте дитині творити: конструювати, ліпити, клеїти, малювати.
  10. Відвідуйте театри, організовуйте сімейні екскурсії, походи, свята.
  11. Надавайте перевагу повноцінному харчуванню, а не розкішному одягу.
  12. Привчайте дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички та любов до праці.
  13. Не робіть з дитини лише споживача, хай вона буде рівноправним членом родини зі своїми правами та обов’язками.
  14. Дитина має право на власний вияв своїх потенційних можливостей і на власну долю.
  15. Пам’ятайте! Дитина, що сповнена зла й агресії, менш щаслива, ніж дитина доброзичлива.

ЗНАЧЕННЯ ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ 

   Під час виконання домашніх завдань у деяких родинах більшу частину роботи батьки беруть на себе. Вони намагаються відгородити сина чи дочку від напруження сил і від переживань. Величезної шкоди завдають батьки, купуючи різні книжки з готовими домашніми завданнями. Цим вони гальмують розвиток своїх дітей, їхню пізнавальну активність.
   Виконання домашніх завдань – це серйозна праця, це напруження пам'яті, волі, уваги, мислення. І дитина повинна пройти через це сама, хоча й за допомоги батьків.
   У чому ж полягає ця допомога? В організації робочого місця, у дотриманні режиму дня школяра, у мудрих порадах.
   Наприклад:
- не слід виконувати спочатку всі усні завдання, а потім всі письмові. Завдання слід чергувати;
- починати слід з вивчення правил, законів, теорем, а потім виконувати вправи чи розв'язувати задачі;
- через кожні 30 – 40 хвилин треба робити невеличкі перерви;
- не треба братися за уроки відразу після школи. Спочатку слід пообідати, відпочити, побути на свіжому повітрі;
- важкі завдання слід повторювати перед самим початком уроку;
- починати виконання домашніх завдань бажано кожного разу в той самий час.
Якщо регулярно дотримуватися цих правил, то діти звикають до обов'язку «вчити уроки», а в школі почуваються спокійно й упевнено.

Тепер ви в душі погоджуєтеся з мужнім лицарем і переводити свій гнів на іншого забіяку:
— Як же тобі не соромно бити дівчинку, та ще й маленьку?!
— Я їй говорив — не лізь, а вона мені обличчя подряпала, ну я її і відштовхнув.
Насправді, якщо ви поговорите з кривдником дівчинки щиро, то дізнаєтеся, що вчора його побили ногами троє другокласників і з тих пір він постійно ходить «у бойовій готовності», і коли дівчинка замахала руками у нього перед обличчям та випадково зачепила, він ударив її перш, ніж встиг подумати, просто тому, що весь день готувався відповісти ударом на удар.
Виходить, у всьому винна банда другокласників? Але познайомтеся з особистими справами всіх трьох, і ви дізнаєтеся, що вони з неблагополучних сімей, і можна припустити, що стусани і ляпаси — це заходи батьківського виховання, до яких вони звикли, і вони б'ють інших, щоб почуватися сильними. А якщо при цьому вони зазнають труднощів із навчанням і їм постійно дістається через погані оцінки, то вони самі цілими днями ходять у бойовій готовності і, самі того не розуміючи, використовують будь-який привід для того, щоб зняти нервове навантаження.